шпувати
ШПУВАТИ, шпую, шпуєш, недок., діал. 1. тільки 3 ос. Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). Зимою у нас добре буря шпує (Сл. Гр.); В Італію ми не доїдем. Бо море дуже щось шпує (Котл., т, 1952, 88).
2. Бризкати (у 3 знач.). Тримаючи в одній руці засвічений факел, а в другій пляшку з гасом, він набирає його якнайбільше собі в рот і потім з усієї сили виприскує на вогонь. Велике вогняне сяйво освітлює на мить вулицю й гасне, а з вулиці вже чується крик і лайка... - Чи тобі, люципере, місця мало, що ти заходився біля осель шпувати? (Шиян, Баланда, 1957, 7); Наполохані дівчата поклали її в ліжко, роздягнули, шпували на неї водою, давали щось нюхати, дзвонили, викликаючи лікаря... (Коз., Листи.., 1967, 202).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпую | шпуємо |
2 особа | шпуєш | шпуєте |
3 особа | шпує | шпують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпуватиму | шпуватимемо |
2 особа | шпуватимеш | шпуватимете |
3 особа | шпуватиме | шпуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шпував | шпували |
Жіночий рід | шпувала | |
Середній рід | шпувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпуваймо | |
2 особа | шпувай | шпувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шпуючи | |
Минулий час | шпувавши |