штукувати
ШТУКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. крав. Зшивати з шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні.
2. заст. Складати із шматків. Вставляє [столяр] шиби і зараз шкло зіб'є та штукує, латає (У. Кравч., Вибр., 1959, 393); *Образно. - Як ми вже, єгомость, не штукували, як зірко не складали той крейцар, ану: чи можна було на паця стягнутися? (Март., Тв., 1954, 172).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штукую | штукуємо |
2 особа | штукуєш | штукуєте |
3 особа | штукує | штукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штукуватиму | штукуватимемо |
2 особа | штукуватимеш | штукуватимете |
3 особа | штукуватиме | штукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | штукував | штукували |
Жіночий рід | штукувала | |
Середній рід | штукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штукуймо | |
2 особа | штукуй | штукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | штукуючи | |
Минулий час | штукувавши |