байндер
БАЙНДЕР, -а, ч. 1. Документ про одержання належних грошей або депозиту, виплачених в якості забезпечення права покупки нерухомості на умовах, заздалегідь обумовлених покупцем і продавцем. 2. Письмова довідка про основні умови страхового контракту, що надають тимчасову страховку протягом проведення дослідження міри ризику страховими компаніями, до одержання постійного страхового поліса; у США – аналог перестрахувального сліпа.