вії
ВІЇ, вій, мн. (одн. вія, ї, ж. ). Волосинки, що вкривають краї повік. Його щастя, його доля - Мої чорні брови, Довгі вії, карі очі, Ласкавеє слово (Шевч., І, 1951, 158); Очне яблуко захищене спереду двома складками шкіри - повіками, краї яких вкриті віями. Вії затримують пил (Анат. і фізіол. люд., 1957, 157); * Образно. Обгортає [сонце] золотими своїми віями їхні білі, .. виснажені тіла (Вишня, І, 1956, 203).
вій
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вій | вії |
Родовий | вія | віїв |
Давальний | вієві, вію | віям |
Знахідний | вія | віїв |
Орудний | вієм | віями |
Місцевий | на/у вії | на/у віях |
Кличний | вію | вії |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вій | вої |
Родовий | воя | воїв |
Давальний | воєві, вою | воям |
Знахідний | вій | вої |
Орудний | воєм | воями |
Місцевий | на/у вої | на/у воях |
Кличний | вою | вої |
вія
ВІЯ див. вії.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вія | вії |
Родовий | вії | вій |
Давальний | вії | віям |
Знахідний | вію | вії |
Орудний | вією | віями |
Місцевий | на/у вії | на/у віях |
Кличний | віє | вії |