венеціанці
ВЕНЕЦІАНЦІ, ів, мн. (одн. венеціанець, нця, ч.; венеціанка, и, ж. ). Мешканці Венеції. [Річард:] Я вже ситий тих пишнот, бенкетів, пестливої венеціанок вроди, облесливих речей венеціанців (Л. Укр., III, 1952, 42); У Потоцького був чудовий хор-капела під керівництвом венеціанця Петруччі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).
венеціанець
ВЕНЕЦІАНЕЦЬ див. венеціанці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | венеціанець | венеціанці |
Родовий | венеціанця | венеціанців |
Давальний | венеціанцеві, венеціанцю | венеціанцям |
Знахідний | венеціанця | венеціанців |
Орудний | венеціанцем | венеціанцями |
Місцевий | на/у венеціанці, венеціанцеві | на/у венеціанцях |
Кличний | венеціанцю | венеціанці |
венеціанка
ВЕНЕЦІАНКА див. венеціанці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | венеціанка | венеціанки |
Родовий | венеціанки | венеціанок |
Давальний | венеціанці | венеціанкам |
Знахідний | венеціанку | венеціанок |
Орудний | венеціанкою | венеціанками |
Місцевий | на/у венеціанці | на/у венеціанках |
Кличний | венеціанко | венеціанки |