вирло
ВИРЛО, а, с. , діал. 1. Дишель. Запрягали коняку до приводу кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло, крутила динамку, яка давала струм для картини (Ю. Янов., II, 1958, 297).
2. Важіль, підойма. * У порівн. Рукою грубо, як залізним вирлом, відгорнув захисника, аж той поточився серед хати (Ле, Міжгір'я, 1953, 335).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вирло | вирла |
Родовий | вирла | вирл |
Давальний | вирлу | вирлам |
Знахідний | вирло | вирла |
Орудний | вирлом | вирлами |
Місцевий | на/у вирлі | на/у вирлах |
Кличний | вирло | вирла |