відкіля
ВІДКІЛЯ, ВІДКІЛЬ. 1. присл. Звідки, з якого місця. - А відкіля ти, молодице? - пита її Явдоха (Кв.-Осн., II, 1956, 194); - Відкіль бредеш ти, голово лиха? - Лисиця так мовля Ослові (Гл., Вибр., 1957, 41); - Відкіля так пізно, нічліжани? (Шер., Дорога.., 1957, 76).
2. Сполучне слово в підрядних реченнях (додаткових і місця). Хати закладають там, відкіль віє теплий вітер (Номис, 1864, № 13419); - Знаємо ми, відкіля той сон (Мирний, IV, 1955, 302).