відмітний
ВІДМІТНИЙ, а, е. Який чим-небудь виділяється, відрізняється від інших. Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все одмітне (Коцюб., III, 1956, 325); Дід Сербиченко показав фронтовикам відмітне місце [для вітродвигуна], де впродовж року, літо й зиму, ніколи не вщухав вітер (Ю. Янов., Мир, 1956, 101).
Відмітний знак - те саме, що Розпізнавальний знак (див. знак). Свої лижі, поламану й цілу, він залишив на місці, де трапилась аварія. То мало правити за одмітний знак (Трубл., Лахтак, 1953, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відмітний | відмітна | відмітне | відмітні |
Родовий | відмітного | відмітної | відмітного | відмітних |
Давальний | відмітному | відмітній | відмітному | відмітним |
Знахідний | відмітний, відмітного | відмітну | відмітне | відмітні, відмітних |
Орудний | відмітним | відмітною | відмітним | відмітними |
Місцевий | на/у відмітному, відмітнім | на/у відмітній | на/у відмітному, відмітнім | на/у відмітних |