ГВОЗДЬ
ГВОЗДЬ, я, ч. рідко. 1. Те саме, що цвях. Він [цар] велів зробити чотири дерев'яні скриньки: дві окувати золотом.. і потім забити їх золотими гвоздями (Фр., IV, 1950, 138); * Образно. - Але мій Сава, скажу тобі, гвоздь. Бери молоток і бий - не зігнеться (Донч., І, 1956, 378); * У порівн. Зосталось таке в його переконання, що кожнісінька [жінка і дівчина] вдивляється у сім аж дзеркальців, - і зосталося те переконання немов гвоздем вбите (Вовчок, I, 1955, 353).
2. перен., розм. Найголовніше, суть. Ми повинні вводити в установи членами невеликих колегій, помічниками окремих завідуючих або комісарами достатнє число практично досвідчених і безумовно відданих робітників і селян. В цьому гвоздь! (Ленін, 30, 1951, 221).
цвях
ЦВЯХ, а, ч. Металевий або дерев'яний загострений стержень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось. Іван.. стояв унизу і перед собою бачив лише широку підошву, прострочену в два ряди мідними цвяхами (Чорн., Визвол. земля, 1959, 29); Мовчки простяг він руку і зняв з цвяха чоботи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 85); *Образно. [Кассандра:] Її [Мойри] правиця і важка й тверда, вона кує з народів зброю світа [світу], а я і ти - ми тільки цвяхи в зброї (Л. Укр., II, 1951, 301); *У порівн. Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку і, обернувшись до стіни, неквапом щось шкребе на ній протиркою, наче цвяхом (Гончар, III, 1959, 154); Брат говорив повільно, проникливо. Кожне слово було важким і, ніби цвях, встрягало в мозок (Коз., Вибр., 1947, 31); Йому уп'явся цвяхом у серце сумнів: а що коли й у Вовчій Горі жде його отакий прийом? (Збан., Сеспель, 1961, 311).
◇ Стриміти цвяхом в голові (в пам'яті і т. ін. ) див. стриміти.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цвях | цвяхи |
Родовий | цвяха | цвяхів |
Давальний | цвяхові, цвяху | цвяхам |
Знахідний | цвях | цвяхи |
Орудний | цвяхом | цвяхами |
Місцевий | на/у цвяху | на/у цвяхах |
Кличний | цвяху | цвяхи |