гицель
ГИЦЕЛЬ, целя і цля, ч. Людина, що виловлює собак. - Спіймали Чорного [собаку].. - Пропав. От чортові гицелі! - вилаявся [Матрос] і плюнув просто перед себе, ніби в вічі тим гицелям (Мик., II, 1957, 263); Вночі до двору, як на бойню, з усього села збіглися собаки, хоч ставай за гицеля та промишляй собачими шкурами (Чорн., Потік.., 1956, 333); * У порівн. - І штани на вас, гей би в найліпшого капітана, а лаєтесь, як той вибачте, гицель... (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959,157); // Уживається як лайливе слово. Ніхто й припустити не міг, що той триклятий гицель, Однокрил, посуне в наступ цієї суботи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 126); - Не чув там, чоловіче добрий, не буде нам [в'язням] якої полегкості? Може, хоч стріляти нашого брата заборонили б отим гицелям [фашистам]? (Збан., Єдина, 1959, 212).