губа
ГУБА1, и, ж. 1. Кожна з двох шкірно-м'язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. Юзя нагнулась над книжкою, і губи.. почали тремтіти (Л. Укр., III, 1952, 642); Кінь, почувши волю, підійшов до воза, довгою губою почав підбирати сіно (Чорн., Потік.., 1956, 78); * Образно. До готового хліба губа знайдеться! (Мур., Бук. повість, 1959, 298); * У порівн. Білий мішок з мукою важко розсівся коло буфета, закопиливши, наче губи, свої краї (Коцюб., II, 1955, 359); // Рожеві, червонуваті краї цих складок, що є зовнішньою частиною слизової оболонки ротової порожнини. Карі очі чорніли, як терен; невеликі повні губи червоніли, як вишня в зеленому листі (Н.-Лев., II, 1956, 224); Жінка злегенька розтулила червоні підфарбовані губи (Досв., Вибр., 1959, 206).
^ Заяча губа, мед. - природжене ненормальне роздвоєння верхньої губи в людини. Він.. провів багато пластичних операцій.. заячої губи, вовчої пащі, дефектів носа (Наука.., 9, 1961, 60).
@ Губу (губи) копилити (закопилювати, закопилити) - ображатися, гніватися, сердитися; пишатися, зазнаватися. - Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки, було, спідню губу копилить (Н.-Лев., II, 1956, 474); Свекруха лається, .. як скажеш що, то - й «дурна і неспособна», як мовчиш -то - «чого губу копилиш?» (Григ., Вибр., 1959, 197); - Пхі, красу знайшли, - сказала крамарева дочка й закопилила губу (Головко, II, 1957. 63); 3 піною на губах - з великим злом, ненавистю. - Коли я мав сумнівну приємність бачити тебе востаннє, ти з піною на губах стверджував, немов саме,з моєї вини всі в інституті почали тупцювати на місці (Шовк., Людина.., 1962, 307); Молоко на губах [не обсохло] у кого - молодий, недосвідчений хто-небудь. [Xарлампій:] Ще у вас, панно, молоко на губах не обсохло, щоб на мене лаяти (Стар., Вибр., 1959, 200;; На всю (повну) губу: а) великий, значний; справжній. - Та що й казать: Клим - багатир на всю губу (Н. -Лев., III, 1956, 324); б) (з дієсл.) про велику міру чого-небудь. - Можна позаздрить тобі, Семене, ..На повну губу живеш (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 63). Робити з губи халяву - не виконувати обіцянки, обдурювати, перебільшувати. Не годиться халяву з губи робити (Номис, 1864, № 6867); - Коли хтось робить із губи халяву, тобто розминається з правдою, собачка мій завше гавкає... (Ільч.. Козацьк. роду.., 1958, 39); Як (наче) медом по губах [мазнути] - подобатися, дуже підходити, збігатися з бажанням. - Розплановано дуже добре. Мені такий варіант просто як медом по губах (Добр., Тече річка... 1961, 170).
2. тільки мн. Кінці кліщів, лещат і т. ін., що служать для захоплювання, стискування і т. ін. предметів.
ГУБА2, и, ж . На Півночі СРСР - поширена назва заток, які глибоко вдаються в сушу. Завданням цієї дослідницької групи було відшукати морський шлях з Обської губи в Єнісей (Видатні вітч. географи.., 1954, 151).
ГУБА3, и, ж. У Московській Русі - адміністративно-територіальна округа, що пізніше відповідала повітові.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | губа | губи |
Родовий | губи | губ, губів |
Давальний | губі | губам |
Знахідний | губу | губи |
Орудний | губою | губами |
Місцевий | на/у губі | на/у губах |
Кличний | губо | губи |
губити
ГУБИТИ, гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех. 1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. - Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Фр., І, 1955, 238); Хто б не їхав, а чомусь коні У Заріччі гублять підкови (Забашта, Нові береги, 1950, 60); * Образно. Кзил-Су губила воду по проваллях (Ле, Міжгір'я, 1953, 131); // Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости (Мирний, І, 1954, 256); Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби.., спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком (Гончар, Таврія.., 1957, 9).
2. перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Останнє тепло, останню снагу Губили руки його задубілі (Мал., Звенигора, 1959, 122); Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Стельмах, Хліб.., 1959, 131); Вони [гори] темнішали, губили прозору легкість і тепер уже не здавалися хмаринками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183); // Проводити, витрачати, переводити що-небудь без мети, без користі (про час, сили і т. ін.). Старого любить - тільки дні губить (Укр.. присл.., 1955, 110); Водій Цюпа.. не губив часу даремно (Ю. Янов., 1, 1954, 55); // Переставати пам'ятати, швидко забувати. Баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому й губила його на поповому порозі (Н.-Лев., II, 1956, 174); Я намагався не губити й слова з їхньої науки, а дещо пам'ятав ще з десятирічки (Ю. Янов., II, 1954, 81).
3. Знищувати кого-небудь, призводити до загибелі. Злодія не бити - доброго губити (Укр.. присл.., 1955, 213); [Ономай:] Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? (Л. Укр., II, 1951, 288); // Завдавати кому-небудь нещастя, горя, неприємностей. В очі любить, а за очі губить (Укр.. присл.., 1955, 155); - Не кажи ж, не кажи нікому, не губи мене, бо я й так набралась лиха на своєму віку (Н.-Лев., II, 1956, 109); // розм. Робити поганий вилив на кого-небудь. [Кіндрат:] Телефон губить начальників, пухнуть вони від нього (Корн., II, 1955, 139).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гублю | губимо |
2 особа | губиш | губите |
3 особа | губить | гублять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | губитиму | губитимемо |
2 особа | губитимеш | губитимете |
3 особа | губитиме | губитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | губив | губили |
Жіночий рід | губила | |
Середній рід | губило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | губімо | |
2 особа | губи | губіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гублячи | |
Минулий час | губивши |