докупи
ДОКУПИ, присл. В одно місце; разом. Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися (Шевч., І, 1951, 388); Через звалені докупи якісь архіви, друкарські машинки, цілі стовпи кошиків з помідорами Вадим Успенський продерся до вікна (Панч, В дорозі, 1959, 58); // В одно ціле. В цю мить, мов за командою, вздовж цілої валки заторохкотіли постріли, що іноді зливались докупи (Досв., Вибр., 1959, 91); Вогонь священного гніву і боротьби проти загарбницького хижацтва німецького мілітаризму ще більш з'єднав докупи слов'янські народи (Тич., III, 1957, 336).
докупити
ДОКУПИТИ див. докуповувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докуплю | докупимо |
2 особа | докупиш | докупите |
3 особа | докупить | докуплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | докупив | докупили |
Жіночий рід | докупила | |
Середній рід | докупило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докупімо | |
2 особа | докупи | докупіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | докупивши |