досвід
ДОСВІД, у, ч. 1. Сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці. Робітничий клас Росії відзначався найвищою в світі революційністю, організованістю і мав великий досвід класової боротьби (Програма КПРС, 1961, 9); Юлдаш, незважаючи на свої малі роки, був уже пастух з досвідом (Донч., І, 1956, 148); // Те, що вже було в житті, з чим доводилося зустрічатися. Якби не була научена досвідом гірким, то знов би розсипалась в гірких фразах (Л. Укр., V, 1956, 39).
2. філос. Уся сукупність чуттєвих сприйнять, що набувається в процесі взаємодії людини з зовнішньою природою і становить основу всіх наших знань про матеріальний світ.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | досвід | досвіди |
Родовий | досвіду | досвідів |
Давальний | досвідові, досвіду | досвідам |
Знахідний | досвід | досвіди |
Орудний | досвідом | досвідами |
Місцевий | на/у досвіді | на/у досвідах |
Кличний | досвіде | досвіди |