змитий
ЗМИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змити. З задоволенням я милю й шкребу собі голову, вода стає чорною од бруду, вонючою од змитого поту (Кол., На фронті.., 1959, 128); Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди (Рильський, II, 1960, 191); Марне благання! Підхоплений бурею, хвилею змитий, Не спам'ятавшися, мчить він назустріч загибелі власній (Зеров, Вибр., 1966, 200); // у знач. прикм. Особливу увагу слід приділити.. поліпшенню змитих грунтів, а також використанню боліт і надмірно зволожених земель (Колг. Укр., 3, 1961, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змитий | змита | змите | змиті |
Родовий | змитого | змитої | змитого | змитих |
Давальний | змитому | змитій | змитому | змитим |
Знахідний | змитий, змитого | змиту | змите | змиті, змитих |
Орудний | змитим | змитою | змитим | змитими |
Місцевий | на/у змитому, змитім | на/у змитій | на/у змитому, змитім | на/у змитих |