кобильчина
КОБИЛЬЧИНА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до кобила 1. Аж ось мчить з гори віз. Кобильчина летить галопом (Вишня, II, 1956, 150); Йонька вивів із хлівця кобильчину, що за тиждень від добрих мірок вівса поправилася так, аж на ній лискотіла шерсть і тверде тіло вигравало попід шкірою (Тют., Вир, 1964, 395).
2. розм. Погана, худа й малосильна кобила (у 1 знач.). Біля воза під вікном сухоребра кобильчина (Головко, І, 1957, 157).