луп
ЛУП, виг., фам. 1. Уживається як присудок за знач. лупати 1. Луп! - і ви витріщаєте здивовані очі... Де ділися ті садки? (Мирний, IV, 1955, 313); Потяг Охрім з двома баклагами до криниці, аж геть під гору, та йде вулицею... Луп очима! стоїть солдат... (Кв.-Осн., II, 1956, 10).
2. Уживається як присудок за знач. лупити 4. Ото вискакує з води проклятий ірод і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде (Укр.. казки, 1951, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | луп | лупи |
Родовий | лупу | лупів |
Давальний | лупові, лупу | лупам |
Знахідний | луп | лупи |
Орудний | лупом | лупами |
Місцевий | на/у лупі | на/у лупах |
Кличний | лупе | лупи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | луп | лупи |
Родовий | лупа | лупів |
Давальний | лупові, лупу | лупам |
Знахідний | лупа | лупів |
Орудний | лупом | лупами |
Місцевий | на/у лупі | на/у лупах |
Кличний | лупе | лупи |
лупа
ЛУПА, и, ж. Оптичний прилад, який являє собою збиральну лінзу або систему лінз, застосовувану для розглядання дрібних деталей. Ткачі по черзі дають роботу на розгляд.. Конторщик [конторник] розглядає з лупою і циркулем (Л. Укр., IV, 1954, 210); Мічурін показав на професора Карташова, що схилився з лупою над гербаріями (Довж., І, 1958, 491).
ЛУПА, и, ж. 1. Маленькі часточки рогових клітин і шкірного жиру, що утворюються біля коренів волосся на голові. При випадінні волосся і при лупі з свербінням шкіри на голові разів три на тиждень миють голову в міцному відварі з суміші листків кропиви.. і листків підбілу (Лікар. рослини.., 1958, 122); Вона помітила у волоссі білі порошинки лупи (Донч., II, 1956, 275).
2. діал . Лузга (у 1 знач.). - Менше мудруйте біля крупорушки і драча.., щоб менше сипалося людське зерно у вашу лупу (Стельмах, І, 1962, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лупа | лупи |
Родовий | лупи | луп |
Давальний | лупі | лупам |
Знахідний | лупу | лупи |
Орудний | лупою | лупами |
Місцевий | на/у лупі | на/у лупах |
Кличний | лупо | лупи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лупа | лупи |
Родовий | лупи | луп |
Давальний | лупі | лупам |
Знахідний | лупу | лупи |
Орудний | лупою | лупами |
Місцевий | на/у лупі | на/у лупах |
Кличний | лупо | лупи |
лупити
ЛУПИТИ, луплю, лупиш; мн . луплять; недок., перех., розм . 1. Обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо. Обі [мати з дочкою] сиділи на призьбі й лупили кукурудзу (Коб., II, 1956, 13); - Чому твоя жінка продерла шкіру на карасі? - спитав В'юн. - Їй жаби лупити, не риби (Оп., Іду.., 1958, 92); // Здирати (шкуру, шкурку, лузгу тощо). - Дай тобі боже, щоб з тебе так ті ангели з ріжками по смерті шкуру лупили, як ми тепер оту святу бульбицю мусимо при обіді лупити! (Фр., VII, 1951, 74); Стали [верблюди] й давай ревіти, неначе тут шкури лупили із них живцем! (Гончар, Таврія, 1952, 187).
2. Висиджувати (пташенят, курчат і т. ін.). Нанесла [качка] яєчок, вкрила гніздечко пухом і сіла на яєчка лупити каченята (Вишня, II, 1956, 231).
3. з кого, за що і без додатка, фам . Брати, встановлювати непомірно велику плату, ціну. Наум.. дуже не любив ні знахурок, ні ворожок, що тільки дурників одурюють та з них грошики луплять (Кв.-Осн., II, 1956, 82); - У купці або і в писарі. Все ж краще.. Сиди у теплій хаті та одно знай пиши та грошики лупи (Мирний, IV, 1955, 70); На пісках в цей час за відро води луплять, як за рідного батька (Гончар, Таврія, 1952, 59).
4. фам . Сильно бити кого-небудь. Аж ось і Пан прибіг: "Лупіть Рябка, - сказав, - чухрайте! ось батіг!" (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51); Дядько лупив його по голові, під боки, в ухо (Мик., II, 1957, 345).
5. Уживається замість ряду дієслів на означення дії в її сильному, енергійному виявленні (напр., їсти, стріляти). Наш брат.. бублики лупить, як хто купить (Номис, 1864, № 12355); Надворі.. цілий день буря грає і дощ лупить! (Л. Укр., V, 1956, 427); Батареї сміливіше пристрілюються до гусениць [танка], колупають дорогу, луплять в лоб (Ю. Янов., І, 1954, 54).
@ Лупити зуби - сміятися. Не швидко прибіг лакей на генеральшин крик. Не де ж він був, як не лупив зуби з Уляною! (Мирний, І, 1949, 201); - Нічого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив (Тют., Вир, 1960, 72); Лупити очі на кого - що і без додатка - вирячувати очі. Три фігури.. заганяють в калюжу теля. Теля не хоче, підійма хвіст, лупить налякані очі (Коцюб., II, 1955, 283); Луплю очі на книжку: чорт її знає, що воно за книжка! (Вас., II, 1959, 89).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | луплю | лупимо |
2 особа | лупиш | лупите |
3 особа | лупить | луплять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лупитиму | лупитимемо |
2 особа | лупитимеш | лупитимете |
3 особа | лупитиме | лупитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лупив | лупили |
Жіночий рід | лупила | |
Середній рід | лупило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лупімо | |
2 особа | лупи | лупіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | луплячи | |
Минулий час | лупивши |