мономери
МОНОМЕРИ, ів, мн. (одн. мономер, а, ч.). Низькомолекулярні хімічні сполуки, здатні реагувати між собою та утворювати полімерні сполуки. Від мономерів полімери відрізняються лише деякими особливими хімічними й фізичними властивостями (Знання.., 7, 1965, 3); Недавно там [на Лисичанському хімкомбінаті] пущено цех мономерів, який дає вихідний продукт для виробництва капролактаму (Роб. газ., 28.ХІІ 1962, 2).
мономер
МОНОМЕР див. мономери.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мономер | мономери |
Родовий | мономера | мономерів |
Давальний | мономерові, мономеру | мономерам |
Знахідний | мономер | мономери |
Орудний | мономером | мономерами |
Місцевий | на/у мономері | на/у мономерах |
Кличний | мономере | мономери |