мочарі
МОЧАРІ, ів, мн . (одн. мочар, а, ч.). Те саме, що багно 1; драговина, трясовина. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет (Н.-Лев., III, 1956, 28); Над мочаром знявся туман (Коцюб., II, 1955, 240); З низин тягнуло вогкістю мочарів (Коз., Нові Потоки, 1948, 154); * Образно. Мабуть, у жінки очі на мочарах. Антін і розважити її не мастак (Чорн., Визвол. земля, 1950, 228).
мочар
МОЧАР див. мочарі.
МОЧАР, -а, ч. Невеличке та непрохідне болото. Як правило, знаходиться на дні долини та часто заросше осокою та очеретом. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет. (Нечуй-Левицький, III, 1956, 28); Над мочаром знявся туман. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 240); З низин тягнуло вогкістю мочарів. (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 154);
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мочар | мочарі |
Родовий | мочара | мочарів |
Давальний | мочарові, мочару | мочарам |
Знахідний | мочар | мочарі |
Орудний | мочаром | мочарами |
Місцевий | на/у мочарі | на/у мочарах |
Кличний | мочаре | мочарі |