межиріччя
МЕЖИРІЧЧЯ, я, с. Простір, місцевість між двома річками. У XII ст. на північному сході від Київської землі, в межиріччі Волги та Оки, утворилося сильне Ростово-Суздальське князівство (Іст. СРСР, І, 1956, 58); Усе хотіла [Оксана], щоб я переїхав на Полісся, де біля межиріччя і лісу зросла вона (Стельмах, Правда.., 1961, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | межиріччя | межиріччя |
Родовий | межиріччя | межиріч |
Давальний | межиріччю | межиріччям |
Знахідний | межиріччя | межиріччя |
Орудний | межиріччям | межиріччями |
Місцевий | на/у межиріччі | на/у межиріччях |
Кличний | межиріччя | межиріччя |