ОБА, обох, числ. кільк., збірн., заст., діал. Обидва. Тепер оба, Івась і Грицуньо, взяли один від одного видирати кварту (Март., Тв., 1954, 151); - Чув нині ніччю рик, - відповів Ант. - Піду, поникаю... - То, може, пішли би оба? (Скл., Святослав, 1959, 8).