отчичі
ОТЧИЧІ, ів, мн. (одн. отчич, а, ч. ). Селяни в Росії, на Україні та в феодальній Литві XV-XVI ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили. Посилюючи експлуатацію селянства, феодали одночасно прагнули обернути селян "похожих", тобто селян, що були феодально залежними, але зберігали право переходу з одного феодального володіння в інше.., в "непохожих", "отчичів", тобто в кріпаків, позбавлених цього права (Іст. УРСР, І, 1953, 130).
отчич
ОТЧИЧ див. отчичі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отчич | отчичі |
Родовий | отчича | отчичів |
Давальний | отчичеві, отчичу | отчичам |
Знахідний | отчича | отчичів |
Орудний | отчичем | отчичами |
Місцевий | на/у отчичі, отчичу, отчичеві | на/у отчичах |
Кличний | отчичу | отчичі |