орнамент
ОРНАМЕНТ, у, ч. 1. мист. Оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів. Дуло [револьвера] було.. покрите багатим орнаментом (Фр., VI, 1951, 474); Тарас Григорович обійшов.. мінарет, милуючись його.. вибагливими карнизами з кольорових кахлів, вкритих чітким геометричним орнаментом (Тулуб, В степу.., 1964, 51); Опішнянський посуд з його прекрасним розписом, українським орнаментом можна зустріти на виставках (Цюпа, Україна.., 1960, 170).
2. перен. Елементи оздоблення мови, музичного твору і т. ін. Словесний орнамент.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | орнамент | орнаменти |
Родовий | орнаменту | орнаментів |
Давальний | орнаментові, орнаменту | орнаментам |
Знахідний | орнамент | орнаменти |
Орудний | орнаментом | орнаментами |
Місцевий | на/у орнаменті | на/у орнаментах |
Кличний | орнаменте | орнаменти |