орфей
ОРФЕЙ, -я, ч. 1. У давньогрецькій міфології – чарівний музика і співак; спів Орфея та його гра на золотій арфі зачаровували не тільки людей, а й звірів, дерева, скелі; від його пісень заспокоювалося навіть розбурхане море; за переказом, Орфей – учасник походу аргонавтів, який своєю чудовою грою на кітарі та співом багато чим допомагав їм у скрутні хвилини. 2. перен. Солодкозвучний співець. уславлений співець і поет.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Орфей | Орфеї |
Родовий | Орфея | Орфеїв |
Давальний | Орфеєві, Орфею | Орфеям |
Знахідний | Орфея | Орфеїв |
Орудний | Орфеєм | Орфеями |
Місцевий | на/у Орфеї, Орфеєві | на/у Орфеях |
Кличний | Орфею | Орфеї |