ПАНОТЧЕНЬКО, а, ч., заст. Пестл. до панотець. - Ти, бачу, Василя знала ще перш чим я його привів? - Знала, панотченьку! - і затрусилася, як осиковий листочок (Кв.-Осн., II, 1956, 59); [Логвин:] Дайте ж, панотченьку, я вас поцілую в руку. (Цілує старому руку) (Кроп., III, 1959, 151).