перегукувати
ПЕРЕГУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГУКАТИ, аю, аєш, док., перех. Гукати голосніше за кого-небудь, лунати голосніше за щось; заглушати інші голоси, звуки. Тиша.. Ще не пливуть степові кораблі - комбайни, ще дзвінка дівоча пісня не перегукує мотори (Ю. Янов., І, 1954, 17); - Ну-у-у?! - перегукав-таки всіх старий Іван Бриль (Смолич, Мир.., 1958, 5); //Вигукувати або звучати врозлад з ким-, чим-небудь. Не може [голос] підладитись тужити з піснею, а перегукує тоненько (Тют., Вир, 1964, 383).