переконуючий
ПЕРЕКОНУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до переконувати.
2. у знач. прикм. Те саме, що переконливий. Говорить [Люба] жваво.. Тон рішучий, переконуючий (Л. Укр., II, 1951, 63); З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Хотк., II, 1966, 240); Астрономічні відкриття Галілея своєю переконуючою силою відіграли вирішальну роль у боротьбі із схоластичною лженаукою (Рад. Укр., 15.ІІ 1964, 6).