позбиткувати
ПОЗБИТКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка, діал. 1. Познущатися. - Виглядає так, що я свої діти геть позбиткував, гірше як темний ворог (Стеф., Вибр., 1945, 146); - Ти ж бо нікого не позбиткував, не зганьбив! (Кол., Терен.., 1959, 17).
2. Завдати шкоди. - А тоді гляну на обсерваторію - аби хто не позбиткував! Най, кажу, і хлоп наш у руру дивитиметься, не все панам зорі стежити (Ю. Янов., І, 1954, 36).