полочани
ПОЛОЧАНИ, чан, мн. (одн. полочанин, а, ч.; полочанка, и, ж. ). Східнослов'янське плем'я, яке жило між Західною Двіною та Прип'яттю і дістало своє найменування від притоки Західної Двіни р. Полоти. У верхів'ях Волги, Дніпра і Західної Двіни жили кривичі, по середній течії Західної Двіни - споріднені їм полочани (Іст. УРСР, І, 1953, 41); Були тут і купці руські: новгородці, полочани, псковичі, смольняни, суздальці - і кожен з них теж ішов подивитися на храм (Загреб., Диво, 1968, 685).