помиї
ПОМИЇ, помий і помиїв, мн. 1. Вода від миття посуду з залишками їжі, рештками продуктів і т. ін. Кабан лає, що помий немає (Номис, 1864, № 12720); На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий (Коцюб., І, 1955, 64); // Брудна вода після прання або миття чого-небудь. Проходить Орина з великим відром помиїв, виливає їх десь за тином і повертається (Собко, П'єси, 1958, 28).
2. перен. Рідка недоброякісна несмачна страва. - Хай уже ця розкіш вам, а на гурт дайте хоч людський куліш, а не помиї, - спокійно і уперто вів своєї Іван (Стельмах, І, 1962, 235); - З шахти не вилазиш, а додому прийдеш, тобі якісь помиї підсунуть (Ткач, Плем'я.., 1961, 84).
@ Виливати (вилити і т. ін. ) помиї на кого - те саме, що Обливати (облити) грязюкою (помиями, брудом і т. ін. ) (див. обливати). Русевич, виступаючи вдруге, почав з того, що постарався вилити на своїх противників якнайбільше помиїв (Шовк., Інженери, 1956, 334).
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, б): помиї
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 3, б): помиї
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 5, б): помиї
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 6): помиї