приговорити
ПРИГОВОРИТИ, ворю, вориш, док., перех. 1. діал. Домовити (у 2 знач.). - Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірно і чесно служити, не зоставити тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 351).
2. діал. Підмовити. Приговорила [Оришка] одного кума випросити в управителя невеличкий шматочок цілини зараз біля Горішка, буцім для себе (Мирний, IV, 1955, 211).
3. заст. Постановити, ухвалити. Високі радники приговорили, і король Ян-Казімір повелів: до початку кампанії.. власну чернь у себе за спиною приборкати (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 211).