пробуджуючий
ПРОБУДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пробуджувати 2, 3. Шевченко свій голос пробуджуючий у народ пускає : Чия правда, чия кривда, І чиї ми діти? (Тич., III, 1957, 251); Сонце! Яка сила, яке багатство барв криється в твоєму ранковому, все пробуджуючому промені... (Ряб., Золототисячник, 1948, 137).