розговор
РОЗГОВОР, у, РОЗГОВІР, вору, ч., розм., рідко. Те саме, що розмова 1. - То ти завтра-таки думаєш міряти землю? - А як же інакше? - насмішкувато дивується Тимофій. - Про це у нас не було розговору (Стельмах, II, 1962, 39); - Ти дай мені, синок, закурити, бо розговор буде довгий (Тют., Вир, 1964, 213); * Образно. - Туманом покрилося небо важким, Туманом насупились гори, І річка під снігом замерла, і ліс Шумні позабув розговори (Фр., XIII, 1954, 173); // Манера говорити, вести розмову. - Двадцять чотири фунти, - і ні слова більше не сказав Гнида, лише подумав: «сурйозний чоловік [Давид], по розговору знати.. » (Головко, II, 1957, 30).