рутенці
РУТЕНЦІ, ів, мн. (одн. рутенець, нця, ч. ; рутенка, и, ж. ). 1. В Австро-Угорській імперії - офіційна назва українського населення Буковини, Галичини та Закарпатської України. Хоч з такою архінімецькою назвою, доктор Бессервіссер - то собі чистої крові русин, навіть типовий галицький русин, або, коли хочете, рутенець (Фр., III, 1950, 256).
2. іст. Зневажлива назва реакційної західноукраїнської інтелігенції, яка підтримувала політику австро-угорського уряду щодо українців.
рутенець
РУТЕНЕЦЬ див. рутенці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рутенець | рутенці |
Родовий | рутенця | рутенців |
Давальний | рутенцеві, рутенцю | рутенцям |
Знахідний | рутенця | рутенців |
Орудний | рутенцем | рутенцями |
Місцевий | на/у рутенці, рутенцеві | на/у рутенцях |
Кличний | рутенцю | рутенці |
рутенка
РУТЕНКА див. рутенці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рутенка | рутенки |
Родовий | рутенки | рутенок |
Давальний | рутенці | рутенкам |
Знахідний | рутенку | рутенок |
Орудний | рутенкою | рутенками |
Місцевий | на/у рутенці | на/у рутенках |
Кличний | рутенко | рутенки |