силани
СИЛАНИ, ів, мн. (одн. силан, у, ч. ). Дуже отруйні сполуки кремнію з воднем, що на повітрі самозаймаються або вибухають. Силани аналогічні вуглеводням, але відрізняються від них нестійкістю (Заг. хімія, 1955, 444).
силан
СИЛАН див. силани.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | силан | силани |
Родовий | силану | силанів |
Давальний | силанові, силану | силанам |
Знахідний | силан | силани |
Орудний | силаном | силанами |
Місцевий | на/у силані | на/у силанах |
Кличний | силане | силани |