скособочити
СКОСОБОЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех. Нахилити набік; зробити косим, перекосити. Скособочивши голову до трубки, він голосно викрикував слова, слухав, усміхався й зрідка позирав на Ксеню (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 312); // безос. Його якось скособочило.
Скособочити очі (оченята, очима) - подивитися косо. Хлопчак подивився на Марка, який стрибав на костурах, скособочив лукаво оченята (Стельмах, Правда.., 1961, 22).
2. неперех. Почати іти, летіти косо. Дощ скособочив, став спадати, його шуміння зникало (Рибак, Зброя.., 1943, 107).