скілла
СКІЛЛА, СЦІЛЛА, -и, ж., міф. 1. Дочка мегарського царя Ніса. 2. Дочка Форкія й Гекати, красуня, в яку закохався морський бог Главк; небайдужа до Главка чарівниця Кірка обернула Скіллу на морську потвору з шістьма парами ніг та шістьма собачими головами; вона начебто жила в печері біля протоки між Італією та Сицилією; на протилежному березі протоки було житло Харибди, що стала потворою через свою ненажерливість і захланність; Скілла й Харибда нападали на всіх, хто пропливав Сицилійською протокою. // У давньогрецькій міфології – страховиська, що нібито мешкали на скелях біля протоки між Італією та Сицилією й нищили мореплавців. ** Бути між Скіллою й Харибдою, перен. – бути одночасно під загрозою двох серйозних небезпек; потрапити в небезпеку, що загрожує звідусіль.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Скілла | Скілли |
Родовий | Скілли | Скілл |
Давальний | Скіллі | Скіллам |
Знахідний | Скіллу | Скілл |
Орудний | Скіллою | Скіллами |
Місцевий | на/у Скіллі | на/у Скіллах |
Кличний | Скілло | Скілли |