терамара
ТЕРАМАРА, -и, ж. Укріплене поселення, що будувалося в Північній Італії в бронзову добу; спочатку вони зводились на річках, неподалік від берега, на штучних майданчиках, що спирались на палі; пізніше складались зі споруд, поставлених на невисоких штучних пагорбах з каменя і насипного ґрунту, у які заглиблювалися палі; оточувались валом і ровом.