тюрки
ТЮРКИ, ків, мн. (одн. тюрк, а, ч., тюрчанка, и, ж. ). Велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, азербайджанців, казахів, киргизів, якутів, турків та ін.). Кремезний ставний тюрк щось сказав, поважно погладивши свою пишну чорну бороду (Досв., Гюлле, 1961, 15); Вірші Сабіра були джерелом натхнення для волелюбних тюрків (Літ. Укр., 12.VI 1962, 2); Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (Донч., II, 1956, 85).
тюрк
ТЮРК див. тюрки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тюрк | тюрки |
Родовий | тюрка | тюрків |
Давальний | тюркові, тюрку | тюркам |
Знахідний | тюрка | тюрків |
Орудний | тюрком | тюрками |
Місцевий | на/у тюрку, тюркові | на/у тюрках |
Кличний | тюрку | тюрки |