тоді
ТОДІ, присл . 1. В той час, колись у минулому чи в майбутньому; не тепер. Його батько чумакував, і бере було його з собою малого, то ще тоді він закохався у дорогах (Вовчок, І, 1955, 181); Вже хоч там як, а на той рік і я піду на поле. Вже ж тоді я буду більша (Л. Укр., III, 1952, 643); Як тоді шуміли верби над рікою, як світили зорі, як сніги цвіли... Од твого волосся віяло весною. В ніч ту над рікою ми одні були (Сос., II, 1958, 101); - Настане час, - думав уголос Альоша, - і ми приходитимем один до одного не як вороги, а як друзі, як брати. Побачимо зблизька тоді Олімп, і древні Афіни, і знесений в небо Акрополь, і дивною буде оця ворожнеча... (Гончар, II, 1959, 71).
2. Одразу після якої-небудь дії або одночасно з нею. Єремія з усієї сили вдарив острогами коня під боки.. Кривоніс почав одставати. Тоді він кинув списом навздогінці за Єремією (Н.-Лев., VII, 1966, 180); Я гашу електрику на монтажному столі, і тоді ми обоє помічаємо, що надворі вечір чи ніч (Ю. Янов., II, 1958, 26); // У названий період, час. Особливо похмурий та незадоволений ходив Григір у жнива. Бозна-коли він тоді їв і коли спав (Тют., Вир, 1964, 34); - Чмихавки?.. Чи не ці чмихавки тоді вам шлях торували? Безводдя та спека, аж слина в роті звапнювалась! Коней кинули, шинелі кинули, а мінометів не кидали. Ішли та йшли, аж гори дриготіли від наших залпів!.. Де ви тоді були, я вас питаю? (Гончар, III, 1959, 405); // у сполуч. зі сл. саме. У той самий момент. - Що се таке? - спитала, вона, бо тоді саме щось стукнуло й грюкнуло десь (Вовчок, І, 1955, 362); Олександра говорила з завзяттям, наче сварилася. Саме тоді вийшов з канцелярії десятник (Коцюб., І, 1955, 37).
3. У такому разі, за таких обставин, умов. Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає. Чому ж тоді не писати? (Коцюб., III, 1956, 276); Зійшлись бійці... А там летить Марина, вже видно на дорозі пил... «Не може буть, щоб він загинув, кого ж мені тоді любить?» (Сос., І, 1957, 365); Бійці повернулися і доповіли, що дорогу знайдено. - Тоді несіть мене, несіть на той гомін (Тют., Вир, 1964, 322); - Та й не знаю, чи зможу до ладу розповісти? - Тоді ми пособимо, - пообіцяв Дзвонар (Стельмах, І, 1962, 58).
4. Уживається в головному реченні у знач. співвідносного слова до сполучників коли, як, якби або без сполучника в підрядному умови. Тоді сироті неділя, як сорочка біла (Номис, 1864, № 700); Якби мої думи німії та піснею стали без слова, вони б тоді більше сказали, ніж вся моя довга розмова (Л. Укр., І, 1951, 198); Коли шумує в серці кров І прагне радісної муки, - Який широкий світ тоді - Ніяким не окинуть оком (Рильський, II, 1960, 284); Мати тоді сита, коли діти не голодні (Горд., II, 1959, 19); - Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Гончар, III, 1959, 59).
@ Тоді, як (коли) на долоні волосся виросте див. волосся.
5. Уживається, як частина складеного підрядного сполучника тоді як у часових підрядних реченнях, що мають відтінок допустовості або протиставлення; тим часом як. Молодиця сумна-зажурена, життя, видно, глибоко чіпало її серце,.. тоді як дід сховав своє серце від злих і добрих ураз життя під суворою запоною старості (Мирний, І, 1954, 166); Тоді як у дрібних оповіданнях ми найчастіше бачимо селян, робітників, ремісників,.. в повістях своїх Франко займається вже тими, на кого працюють ті люди (Коцюб., III, 1956, 39); Фантастичний, казковий елемент майже зовсім відсутній у думах, тоді як у російських билинах, сербських та болгарських піснях йому відведено чимале місце. Це, безперечно, пояснюється часом і умовами творіння (Рильський, IX, 1962, 231).
6. Те саме, що потім 2. На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись (Вовчок, VI, 1956, 248); Минеться літечко, тоді по божій волі Ми [коріння] заснемо до другої весни, А ви пожовкнете, лежатимете долі, Дурненькі Шелестуни (Гл., Вибр., 1951, 85); Політрук запалив цигарку. - А вам хіба ніколи не хочеться отак... виревтисьі - сказала вона, трохи заспокоївшись. - Мені хочеться... Ходити, - просто відповів політрук. - А тоді? - Тоді? В піхоту... (Гончар, III, 1959, 178).