уста
УСТА (ВУСТА), уст, мн. Губи, рот. Жде його Марія, І ждучи плаче, молодії Ланіти, очі і уста Марніють зримо (Шевч., II, 1963, 359); Франчуків підносить чарку до уст, половину випиває (Хотк., II, 1966, 421); Коли я ввійшла до канцелярії, шеф саме скінчив снідати і витирав серветкою уста (Вільде, Троянди.., 1961, 224); // Губи, рот як орган мови. В його серці щось пекло, щось бунтувалося і кричало, але уста мовчали (Фр., IV, 1950, 43); Тоді уста мої тобі щось говорили, І ти щось обмовляла (Рильський, І, 1960, 96); Уста, що, як відомо, є частиною артикуляційного апарату, мають бути в хорового диригента витреновані в дикційному відношенні, щоб він умів беззвучно говорити (Осн.. диригув., 1960, 191).
@ В устах чиїх залунати (зазвучати і т. ін. ) - виходити від когось (про сказане, написане). Те.. слово.. воскресло знов і в устах батька нової української літератури Івана Котляревського голосно залунало по широких світах (Коцюб., III, 1956, 247); Вкладати (вкласти) в уста див. вкладати1 ; Вашими (твоїми) [б] устами та мед пити див. мед; З медом на устах див. мед; Закувати уста див. заковувати; Замикати (замкнути) уста див. замикати; Замурувати уста див. замуровувати; Запишати уста див. запишати; Затуляти (затулити) уста див. затуляти; Заціпило уста; Заціпити уста див. заціплювати; Звужувати (звузити) уста див. звужувати; Зімкнути уста навіки (навік) див. змикати; Золоті уста - хто-небудь добре, гарно говорить. - Полюбила наша Домаха чумаченька молодого перехожого. - Так і єсть!.. О, та й хороший же вдався! та який жартівливий, говіркий! золотії уста! (Вовчок, І, 1955, 60); Зриватися (зірватися) з уст див. зриватися; Зринати (зринути) з уст див. зринати2; З уст в уста (рідше від уст до уст) переходити (передаватися, полетіти і т. ін. ) - переходити, передаватися від однієї людини до іншої, поширюватися (про новини, повідомлення, розпорядження і т. ін.). Зміст п'єси, окремих подій переходив із уст в уста (Коцюб., II, 1955, 142); Бачимо, тягнуть сапери всяке знаряддя, занепокоїлись командири, полетіла команда від уст до уст: форсувати річку (Гончар, Новели, 1954, 39); З уст чиїх почути (дізнатися, довідатися і т. ін. ) - від кого-небудь почути (дізнатися, довідатися і т. ін.). - Я хотіла почути лише з твоїх уст, що робиться з батьком (Коб., II, 1956, 300); Я бачив твій [О. Пушкіна] портрет у друга-вірменина, Із уст якутових я чув твої слова, І в'є тобі вінок Радянська Україна, В братерській вольності жива (Рильський, III, 1961, 38); Зціпити уста - щільно стулити уста, губи; Кривити уста див. кривити; Куток уст див. куток; На устах у кого, рідше кого - хто-небудь часто говорить про щось, повторює що-небудь. Суха [Килина Іванівна] як сухар, жовта як стигле жито, завжди розкуйдана, завжди з святцями в руках і лайкою на устах, не боялася Кирила Івановича (Мирний, І, 1954, 148); Край мій, що в вогні найтяжчім, на устах народів світу (Тич., II, 1957, 170); Не сходити з уст див. сходити; Ні пари з уст див. пара2; Пари з уст не пустити див. пускати; Покласти палець на уста; Прикласти до уст палець див. палець; Розмикати (розімкнути) уста - починати говорити. Почувала [Гаїнка], що мусить щось сказати, відповісти на ці слова, та не могла розімкнути уста (Гр., II, 1963, 400); Уста зімкнулися (зімкнуться) навіки див. змикатися; Устами чиїми говорити (промовляти і т. ін. ) - говорити від чийого-небудь імені, чиїми-небудь словами. Упевнено - гостріше лез - в лице новій війні устами Франції Торез рішуче кинув: «Ні!» (Гонч., Вибр., 1959, 345); Устами діда промовляла поважна мудрість (Донч., VI, 1957, 7).