чуні
ЧУНІ, ів, мн. (одн. чуня, і, ж. ). 1. Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Тют., Вир, 1964, 516).
2. Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош з потовщеними бортами й підошвами. Була одна пара повстяників, а друга - чуні, склеєні з автогуми,- цим користалася вся родина в міру потреби (Ю. Янов., Мир, 1956, 156); На ногах мав [Коваль] валянки з чунями, клеєними з автомобільної камери (Кучер, Прощай.., 1957, 275).
чуня
ЧУНЯ див. чуні.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чуня | чуні |
Родовий | чуні | чунів |
Давальний | чуні | чуням |
Знахідний | чуню | чуні |
Орудний | чунею | чунями |
Місцевий | на/у чуні | на/у чунях |
Кличний | чуне | чуні |