шаліючий
ШАЛІЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до шаліти. Крім шаліючих.. голосів скрипок, чув я зойк цимбалів (Коб., III, 1956, 114); Так само він не боявся ані реву бурі, ані гуркоту громів, ані того виду шаліючих елементів, бо все те було не чуже йому, до всього того він придивлявся не раз (Фр., IV, 1950, 337).