шипи
ШИПИ, ів, мн., діал. Три снопи, поставлені вертикально. Ідіть, становте гречку у шипи (Сл. Гр.).
шип
ШИП1, а, ч. 1. Твердий загострений на кінці виріст на гілках, стеблах, плодах деяких рослин, який утворюється внаслідок розростання клітин шкірки. Насінини [гіркого каштана] великі, вміщені в коробочку, вкриту шипами (Лікар, рослини.., 1958, 190); *Образно. Серед ночі, як все у солодкому сні опочине, Я на постелі лежу, а трепетне серце шматують Гострого болю шипи (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 334).
2. Гострий твердий виступ, наріст на тілі деяких тварин. Коло основи його [морського кота] довгого і тонкого, немов батіг, хвоста міститься дуже твердий, гострий, зазублений шип, на поверхні якого є борозенка з шкірними отруйними залозами (Наука.., 7, 1956, 27); Луска акул складається з маленьких шипів - так званих зовнішніх зубів (Наука.., 6, 1977, 52).
3. Невеликий виступ на підковах, підошвах спортивного взуття, колесах автомашин і т. ін., який перешкоджає ковзанню і сприяє кращому упору під час пересування. Коні цокотіли копитами по льоду, мережали шипами сніг (Тют., Вир, 1964, 414); На трибунах запанувала тиша. Чути було, як з сухим хрустом впиваються шипи бігунів у тверду доріжку (Собко, Біле полум'я, 1952, 188).
4. Виступ на деталі, що вставляється у відповідний отвір (паз, гніздо) іншої деталі чи предмета для їх скріплювання. Шипом називається частина бруска, що входить у відповідний отвір другого бруска (Стол.-буд. справа, 1957, 182); // Невеличкий брусок, клинець, що вставляється замість такого виступу; // перев. мн. Виступи в механізмі для захоплювання якогось предмета. Коли шипи [корчувального] агрегату впиваються в пень, включається вібромолот. Пень виймається цілком очищеним від землі (Рад. Укр., 8.1 1965, 2).
5. техн. Кінцева частина вала, якою він опирається на підшипник. Та частина вала [двигуна], яка лежить безпосередньо на опорі, називається цапфою. Кінцеві цапфи.. називаються шипами (Практ. з машинозн., 1957, 182).
6. діал. Щуп. Ходили копати [скарб] два мужики. Вони брали з собою шип в два аршини, щоб узнати, де саме.. гроші (Сл. Гр.).
ШИП2, а, ч. Велика промислова морська риба родини осетрових, уздовж тіла якої міститься п'ять рядів кісткових наростів; поширена в басейнах Чорного, Каспійського, Азовського й Аральського морів. Щороку у моря випускають близько 80 млн. штук білуги, осетра, чечуги, шипа (Знання.., 5, 1977, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шип | шипи |
Родовий | шипа | шипів |
Давальний | шипові, шипу | шипам |
Знахідний | шип | шипи |
Орудний | шипом | шипами |
Місцевий | на/у шипі | на/у шипах |
Кличний | шипе | шипи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шип | |
Родовий | шипу | |
Давальний | шипові, шипу | |
Знахідний | шип | |
Орудний | шипом | |
Місцевий | на/у шипі | |
Кличний | шипе |
шипіти
ШИПІТИ, плю, пиш; мн. шиплять; недок. 1. Видавати глухі звуки, які нагадують протяжне "ш-ш". Через стіну було чути, як гули машини, шипіли десь далеко паровики (Н.-Лев., II, 1956, 98); Свердло гарчало, шипіло, вганяючись у породу (Досв., Вибр., 1959, 198); Лижви шипіли, розрізаючи сипучий сніг (Коз., Листи.., 1967, 96); Через хату за дверима шипіло, шкварчало щось, і дух смаженого несло (Головко, II, 1957, 42); Іванка розвела прас на кухні, і коли він уже шипів від дотику пальця, принесла його і розклала на столі нову кофтину (Чаб., Тече вода.., 1961, 89); Море шипіло піною на береговому піску (Трубл., І, 1955, 155); Поруч з моїм "кабінетом", за переділкою, кухня - шиплять примуси (Кач., II, 1958, 20); В довгій майстерні шипить ручний токарний станок (Стельмах, І, 1962, 113); Все мені було цікаво: і розглядати вивіски на ларках, і слухати, як десь грамофон шипить, виводячи мелодію вальсу "На сопках Маньчжурії" (С. Ол., З книги життя, 1968, 26); Котик орудував однією лапою і шипів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234); *Образно. На Андрія шипіли з Хоминих очей зелені гадючки (Коцюб., II, 1955, 35).
2. Говорити, співати нерозбірливо, часто вживаючи шиплячі звуки. [Горпина:] Годі вам, годі. От уже наспіваєте! Шипить, як старий гусак, а йому здається, що він співає (Н.-Лев., II, 1956, 479); // Вимовляти "ш-ш", закликаючи до тиші, мовчання, заспокоюючи когось; // розм. Говорити приглушеним від злості, роздратування голосом. - Посватав! узяв доброї - шипіла вона з кривим усміхом (Коцюб., II, 1955, 30); У малі двері з вівтаря визирав отець Василь, блідий, як глина, очі зеленяві, злісні. Дивився на Тетяну й шипів:- Це ж що за вигадки? (Вас., II, 1959, 107); Стара графиня тикала дівчину ціпком і шипіла: - Не чуєш, тетеря! Доправ мені хустку на ногах (Донч., III, 1956, 60); Баба Смаранда сердито шипить на не!: - Сідай, так годиться... (Чаб., Балкан. весна, 1960, 305); // розм. Висловлювати незадоволення, злість. Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості (Л. Укр., І, 1951, 108); Ненавидів [Толя Дробот], люто ненавидів усе, що плазує й шипить.. Це заздрісне і підле міщанство всіх гатунків. Це хиже куркульство (Жур., Нам тоді.., 1968, 16); І хай минуле виє вовком 1 по-гадючому шипить,- Ми радісним гаптуєм шовком Тканину років і століть (Рильський, Поеми, 1957, 43).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шиплю | шипимо |
2 особа | шипиш | шипите |
3 особа | шипить | шиплять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шипітиму | шипітимемо |
2 особа | шипітимеш | шипітимете |
3 особа | шипітиме | шипітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шипів | шипіли |
Жіночий рід | шипіла | |
Середній рід | шипіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шипімо | |
2 особа | шипи | шипіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шиплячи | |
Минулий час | шипівши |