адаб
АДАБ, -а, ч. 1. У середньовічній арабській літературі – коло світських знань, якими мала володіти освічена людина: арабська поезія і поетика, історія і генеалогія арабських племен, риторика, етика, філософські і природничо-наукові відомості. 2. Художня література.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | адаб | адаби |
Родовий | адаба | адабів |
Давальний | адабові, адабу | адабам |
Знахідний | адаб | адаби |
Орудний | адабом | адабами |
Місцевий | на/у адабі | на/у адабах |
Кличний | адабе | адаби |