адиктивний
АДИКТИВНИЙ, -а, -е. Стос. до адикції. // Який отримується складанням, додавання; сумарний; який не утворює цілісність. <> Адиктивна поведінка – одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається у прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану через вживання деяких речовин чи постійну фіксацію уваги на окремих предметах чи видах діяльності, що супроводжується розвитком інтенсивних позитивних емоцій.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | адиктивний | адиктивна | адиктивне | адиктивні |
Родовий | адиктивного | адиктивної | адиктивного | адиктивних |
Давальний | адиктивному | адиктивній | адиктивному | адиктивним |
Знахідний | адиктивний, адиктивного | адиктивну | адиктивне | адиктивні, адиктивних |
Орудний | адиктивним | адиктивною | адиктивним | адиктивними |
Місцевий | на/у адиктивному, адиктивнім | на/у адиктивній | на/у адиктивному, адиктивнім | на/у адиктивних |