азбуковники
АЗБУКОВНИКИ, -ів, мн. 1. Рукописні збірники настановчо-виховного і довідкового характеру. 2. Пам’ятки лексикографії Московської держави XVI – XVII ст., рукописні довідники, в яких давалося пояснення незрозумілих слів; за змістом були різноманітними: енциклопедичного характеру, навчальні, настановочно-виховні, змішані; використовувалися як словники іноземних слів, тлумачні словники, навчальні посібники, книги для розважального читання.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | азбуковники | |
Родовий | азбуковників | |
Давальний | азбуковникам | |
Знахідний | азбуковники | |
Орудний | азбуковниками | |
Місцевий | на/у азбуковниках | |
Кличний | азбуковники |
азбуковник
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | азбуковник | азбуковники |
Родовий | азбуковника | азбуковників |
Давальний | азбуковникові, азбуковнику | азбуковникам |
Знахідний | азбуковник | азбуковники |
Орудний | азбуковником | азбуковниками |
Місцевий | на/у азбуковнику | на/у азбуковниках |
Кличний | азбуковнику | азбуковники |