алмаз
АЛМАЗ, ч. 1. род. у. Прозорий, звичайно безбарвний мінерал і коштовний камінь, що блиском і твердістю перевищує всі інші мінерали; огранований певним чином називається брильянтом. Богдан в червоній горностаєвій мантії, з золотою булавою, обсипаною алмазами (Н.-Лев., III, 1956, 308); Алмаз трапляється в природі у вигляді невеликих прозорих кристалів, безбарвних або забарвлених домішками у різні відтінки (Хімія, 9, 1956. 14); * У порівн. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії (Шевч., II, 1953, 238); Благословляю я з подякою щораз Лісів глибокий шум і мовчазну вологу, Росинку, що тремтить на гілці, мов алмаз (Рильський, II, 1946, 159).
2. род. а. Тонкий осколок цього каменя, вставлений в оправу з ручкою, що вживається для різання скла. Якось.. алмазом вирізав [Рубін] круглу дірку в шибці (Сенч., На Бат. горі, 1960, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | алмаз | алмази |
Родовий | алмаза | алмазів |
Давальний | алмазові, алмазу | алмазам |
Знахідний | алмаз | алмази |
Орудний | алмазом | алмазами |
Місцевий | на/у алмазі | на/у алмазах |
Кличний | алмазе | алмази |