андрон
АНДРОН, -а, ч. 1. Приміщення в еллінському або давньоримському будинку, призначене для бенкетів чоловіків. 2.: ** Андрони (мандрони) плести – вести пусті розмови.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | андрон | андрони |
Родовий | андрона | андронів |
Давальний | андронові, андрону | андронам |
Знахідний | андрон | андрони |
Орудний | андроном | андронами |
Місцевий | на/у андроні | на/у андронах |
Кличний | андроне | андрони |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Андрон | Андрони |
Родовий | Андрона | Андронів |
Давальний | Андронові, Андрону | Андронам |
Знахідний | Андрона | Андронів |
Орудний | Андроном | Андронами |
Місцевий | на/у Андроні, Андронові | на/у Андронах |
Кличний | Андроне | Андрони |