анти
АНТИ, ів, мн. Назва східнослов'янських племен, які в IV - VI ст. заселяли територію між Дністром і Дніпром. Візантійські автори VI ст. н. е. розповідають про численні слов'янські племена антів (Іст. УРСР, І, 1953, 30); Раніше тут проходили хоробрі племена антів. Може, ось цей горбок біля самої дороги і є могила вождя одного з тих племен (Автом., В. Кошик, 1954, 24).
АНТИ... Префікс, шо вживається для творення слів із значенням протилежний, ворожий чому-небудь; проти; напр.: антиколоніальний і т. д.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | анти | |
Родовий | антів | |
Давальний | антам | |
Знахідний | антів | |
Орудний | антами | |
Місцевий | на/у антах | |
Кличний | анти |
ант
АНТ, -а, ч. 1. Див. анти. 2. Сильно виступаючий торець поздовжньої або поперечної стіни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ант | анти |
Родовий | анта | антів |
Давальний | антові, анту | антам |
Знахідний | анта | антів |
Орудний | антом | антами |
Місцевий | на/у анті, антові | на/у антах |
Кличний | анте | анти |