анічичирк
АНІЧИЧИРК, присудк. сл., розм. Варіант незмінного присудкового слова нічичирк, уживаний для підсилення; ні слова, ні звука. - Заляжте там, мов неживі, анічичирк! - аж поки голосна гаківниця не промовить: пора!.. (Мирний, II, 1954, 111); - Коронний гетьман перехоплює валкії, ..а він [Сагайдачний] сидить собі в хаті і анічичирк! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 432).